 |
Вера Генріксен
Це захоплива розповідь про доньку Ярослава Мудрого Єлизавету та її чоловіка, норвезького короля Гаральда. Джерело цього твору – ісландські родові саґи, "Повість временних літ", "Повчання Володимира Мономаха дітям". Читач знайде тут цікаву інформацію про часи Київської Руси, про стосунки у той час між чоловіком і жінкою, між батьками і дітьми. Прадавня історія України через художнє бачення норвезької письменниці стане добрим посібником для тих, хто вивчає історію у школі, заохотить їх до глибшого пізнання історію рідного народу.
Для широкого кола читачів.
І СУЛЮНН
ІІ ОЧІКУВАННЯ
ІІІ ОРКНЕЙСЬКА ЗИМА
ІV УЛАВ, СИН ГАРАЛЬДА
V КОНҐЕГЕЛЛЕ
"Львівська газета" від 26 березня 2003 року
КНИЖКОВА ПОЛИЦЯ
АВТОРКА історичних романів
Вера Генріксен уже давно належить до класиків норвезької літератури і є
лауреатом кількох престижних літературних премій своєї країни. Її дебют (роман
"Срібний молот") відбувся у 1961 році, коли письменниці виповнилося вже 34 роки.
Книга відразу стала бестселером, продали понад 50000 примірників. Письменниця є
авторкою понад 40 книг, серед яких домінують історичні романи, але є і п'єси,
книга для дітей, науково-попупярна праця про скандинавську
міфологію.
Роман "Королівське дзеркало" вийшов друком у
1980 році. Книга розповідає про погляд на історію доньки Ярослава Мудрого
Єлизавети (у книзі королеви Елісів). Основна тема - стосунки із чоловіком
Гаральдом, двадцятирічний шлюб із яким сповнений щастя, гармонії, ревнощів і
непорозумінь, але життя королівської родини невіддільне від історичного тла
доби. Це поєднання жанрів історичного і жіночого роману, який за стилістикою
нагадує історичні твори Романа Іваничука, Романа Федоріва, Павла Загребельного
та ін.
"Гаральд і далі ніжився у постелі, це на
нього не було схоже. Він лежав на боці, підклавши долоню під щоку, потім звівся
на лікті і глянув на мене. Його погляд не віщував нічого доброго, мене аж
замлоїло від нього.
- Я надумав собі взяти ще одну
королеву, - сказав він руба.
- Коханку? Так слід це
розуміти? - запитала я.
- Ні. Королеву. І вона буде вищою
за Тебе рангом.
Я сіла на ложе, холоду уже не відчувала
(...)
- Що ж, бери собі нову королеву, - зітхнула я. - Але
Тобі доведеться відпустити мене разом з посагом у Гардаріке. Оголоси наш шлюб
недійсним, якщо цього тобі так хочеться...
- Саме цього я й
не хочу, - сказав він.
- Та ясно, - тепер уже глузувала я.
- Де жи ти погодишся розпрощатися з моїм посагом. Тільки він тобі в
голові...
- І посаг теж...
- Якщо ти
сподіваєшся, що я погоджуся на твої умови, то дуже
помиляєшся.
- А тебе ніхто й не
поспитає...
- Ну, коли в тебе на думці ґвалтувати мене - це
інша річ...
- Ґвалтувати Тебе? Ти сама приповзеш і
благатимеш близькості, поживши без мужа якийсь час. Я добре знаю твою жагучу
натуру!
- Не настільки добре, як собі вроїв, - промовила я,
повільно карбуючи кожне слово. - Чи ти чув, щоб я коли-небудь нарікала чи
просила тебе про щось?
- Ні, - визнав
Гаральд.
Я на хвилю замислилася.
-
Хочу тобі сказати ще одну річ. Хотіла потішити тебе, але де ж там. Я ношу дитя
під серцем.
Гаральд аж завмер.
*****
"Молода Галичина" від 17 червня 2004 року
Єлизавета, королева Норвегії
Вера
Генріксен.
Королівське дзеркало / Переклала з норвезької Ірина Сабор. -
Львів: Літопис, 2004
За кілька днів Маґнус
помер.
Усе сталося неспогадно швидко: уранці він прокинувся
хворим, ледве встиг попрощатися з найближчими побратимами і віддав Богові
душу.
Гаральд поквапився до Маґнуса, як тільки довідався,
що той при смерті, але швидко повернувся.
- Ейнар
Пузотряс воссідає, як патріярх на великодній відправі, - сказав він. - Сльози
течуть рікою... Ще трохи, й дошки палуби спливуть.
- У тобі
більше люті, аніж скорботи, - мовила я.
- Так, я лютий! -
гаркнув він. - І побережи свої сльози для іншого випадку. Маґнус розпорядився,
що після його смерти Данію успадкує Свейн Ульвсон! До того ж, він встиг
розтринькати все золото, яке я йому дав торік. Пороздавав своїм людям, каже. Я
знав, що так воно буде!
- Гаральде! - намагалася я його
спам'ятати. - Ти говориш про людину, яка вже однією ногою на тім
світі.
- А чому це ти вирішила, що я повинен печалитися за
Маґнусом?
Не встиг він вимовити ті слова, як пролунали
протяжні звуки рогу, які сповіщали про Маґнусову
смерть.
(С. 168)
Завдяки
досконалим перекладам Наталії Іваничук український читач має можливість
познайомитися з сучасною норвезькою прозою, про яку нам усе ще небагато
відомо.
Вера Генріксен (нар. 1927 р.) - представниця
старшого покоління. Хоча письменниця живе переважно у США, пише вона тільки
норвезькою мовою і друкується у видавництві "Аскегоуг" в Осло,
найавторитетнішому у Норвегії. Роман "Королівське дзеркало" цікавий для
українського читача хоча б тому, що написаний він у формі сповіді королеви
Норвегії Єлизавети (Елісів), доньки київського князя Ярослава Мудрого, яка була
дружиною короля Норвегії Гаральда. Сам Ярослав Мудрий, як це відомо з "Повісті
врем'яних літ" пам'ятав про варязьке походження династії Рюриковичів, тому шлюб
однієї з його доньок з норвезьким королем - цілком звичайна річ. Вера Генріксен,
реставруючи минуле, цікавиться універсальною проблематикою: владою людською і
владою Божою; пихою завойовників і смиренням їхніх дружин; чоловічим і жіночим
началами в одвічному їх протистоянні і намаганні знайти порозуміння. Письменниця
уникає моралізаторства, надає персонажам рівні можливості окреслити свої
позиції. Королі у цьому романі перейняті не народними справами, а зміцненням і
розширенням своєї влади. У політичній грі задіяно навіть святі мощі. Жінки ж
відчувають потяг до чоловіків і навпаки навіть, якщо політика їх роз'єднує. І це
в порядку речей.
Ярина Семчишин
© 1999–2010 Видавництво «Літопис»
