Іван Вакарчук. Живий дух університетського життя
Від автора
 

Наша грека
   "Ми - тільки порох і тінь"?.. (Соломон Лур'є)
   Високі обрії Долини (Іван Андрейчук)
 

Наша латина
   Пантомімою слова (Юрій Мушак)
   У жесті руки олімпійця (Михайло Білик)
   "Активний стан": категорія граматики і життя (Йосип Кобів)
 

Наша україніка
   На вишколі в Учительки життя (Дмитро Ліськевич)
   Тайнописом усмішки (Теодозій Возний)
   Із соняшним годинником в душі (Валентина Черняк)
 

Філіґрані пам'яті (штрихи до портретів)
   Філіґрані пам'яті (Орест Мацюк)
   У тихості голосу (Володимир Вуйцик)
   Грудка землі (Роман Федорів)
   Стежка до сонця (Вітольда Проців)
   "Так жаль мені минулих днів..." (Лідія Королевич)
 

Стислі життєписи

"Каменяр" №4, жовтень 2003 року
 

ЛІНІЯМИ ДОЛІ

    У химерному рисунку, що на долоні, людина вбачала лінії своєї долі.
Саме таке міркування підказало назву для книги її автору - Андрієві Содоморі.
А головними героями книжки "Лініми долі" є Університет, Львів і ті люди, які створили навколо них неповторну інтелектуальну ауру. Читаючи, ніби на дотик відчуваєш ту атмосферу минулих років, дзвоник, рипучі дерев'яні сходи...
Завдяки, напевно, стилеві автора, його манері оповіді читач відчуває себе частиною аудиторії, того вузького колективу, про який ідеться. Андрій Содомора розповідає здебільшого про філологів, тих людей, які були його вчителями, які мали вплив на його становлення як перекладача, науковця. Серед них такі відомі прізвища, як Соломон Лур'є, Михайло Білик, Іван Андрейчук, Йосип Кобів та багато інших.
Як зазначив у передмові до книги ректор Університету Іван Вакарчук, є дві історії нашого Унверситету: одна - писана, зафіксована в різноманітних документах, тобто офіційна, інша - це спогади про людей, події, навіть суто побутові деталі. У "Лініях долі" зібрано саме такі моменти - ті, які ще не стер час, які потрібно передати далі. Зібрано дуже вдало у формі окремих розповідей про кожного героя, про його роботу, життя, талант. Тут немає ієрархій, нема відміностей між представниками різних соціальних станів, зате є добрі людські стосунки, повага, гідність. Усе це витворює мозаїку думок, образів та почуттів, яка вражає читача простою і водночас вишуканою мовою.
На презентації книги в Дзеркальній залі Університету діти, а то й онуки героїв, про яких оповідає Андрій Содомора, дякували авторові за згадку, за повагу талановитого Учня до Учителів. Книжка залишить імена цих безперечно Великих Людей в історії. Пощастило тим учням, у яких були хороші вчителі, наставники, інколи навіть друзі - і все це в одній особі. Саме така атмосфера виховує учнів, учнів вдячних - а це основне.
...Відтоді в Університеті змінилося багато. Зник дзвоник, стало менше рипливих сходів, відійшли у вічність видатні педагоги, співробітники, студенти.
 

Володимир КОНДИК